Святкова мить. Директор КЕМТу Лариса СПОДИНСЬКА, її заступниця Ольга ЛІТВІНЧУК та ветеран Віктор МАЗУРЕНКО.

Він відомий багатьом завдяки власній творчості впродовж шести десятків років у Київському електромеханічному технікумі залізничного транспорту. Віктор МАЗУРЕНКО, якому нещодавно виповнилося 90 років, до сьогодні незабутній серед сотень його випускників та друзів-педагогів, багатьом з яких дав путівку у життя. Гортаю книгу, автором якої є колишній викладач економіки КЕМТу, беззмінний керівник художньої самодіяльності Віктор Олександрович. І розумію, що багатоденна праця, в яку вклав власні спогади та короткі замальовки від товаришів і друзів про біографію відомого в Україні та за кордоном начального закладу, то справжній літопис, де є місце багатьом цікавим фактам.

     Неодноразово був присутнім як глядач на концертах в актовій залі КЕМТу. Неодноразово під час виступів величезного хору студентів ловив себе на думці - скільки ж душевних сил, професіоналізму, а головне - відданості улюбленій справі (не виміряєш жодними фізичними одиницями) вкладав місцевий немолодий хормейстер.

      Його життя з дитячих років було пов’язано із залізницею. З перших сторінок літопису, що має доволі проникливу і зрозумілу назву «А музыка звучит», дізнаєшся, що синові кондуктора товарного поїзда з маленької станції Ромни (Сумщина) судилося багато. Крім навчання у залізничній школі, служба під час Великої Вітчизняної війни у мостовому батальйоні залізничних військ. У тому саме батальйоні, солдати якого брали участь у будівництві у листопаді 1943 р. низьководного мосту через р. Дніпро. Він пройшов дорогами війни через усю Україну, а свято Перемоги зустрів у Чехословаччині. Це військові подвиги. А у мирний час - навчання і робота у КЕМТі, отримання вищої освіти у ХІІТі. Це, щоб згодом впродовж 60 років вчити майбутніх інженерів азам економіки. 

      Якщо комусь із біографів КЕМТу колись забажається порахувати кількість однодумців, друзів, колег та просто учнів, про яких згадує Віктор Мазуренко, певен, зіб’ються на третій сотні. Приємно дивує автор силою пам’яті. І це попри поважний вік. Зустріч тих, хто бажав поздоровити ювіляра з його 90-річчям, відбувалася в актовій залі залізничної альма-матер. З розмови із директором КЕМТу Ларисою СПОДИНСЬКОЮ, яка була серед організаторів урочистостей з нагоди 90-ліття від дня народження поважного ветерана, зрозумів, покоління нинішніх педагогів вміє цінувати справжні таланти. І справа тут не у віці, а у тому, що встиг вкласти у душі багатьох випускників хормейстер і викладач, ветеран Великої Вітчизняної та справжня Людина Віктор Мазуренко.

      «Дякую Богу, що він своїм помислом звів мене з Віктором Олександровичем», - такий відгук від колишнього випускника КЕМТУ, колишнього електромеханіка Фастівської дистанції СЦБ та зв’язку, а нині протоієрея Української православної церкви Володимира РОМАЩЕНКА. Прошу його прокоментувати ці слова. Священик небагатослівний. «Побільше б таких відданих своїй справі людей у нашому незбагнен-ному світі».

      Коли на адресу ювіляра відзвучали щирі здравиці, він запросив бажаючих проспівати власні улюблені пісні. Цей міні-концерт розтягнувся на добру годину. Не залишився ювіляр без подарунків. Зокрема від імені керівництва столичної магістралі почесну відзнаку «За сприяння у роботі Південно-Західної залізниці» ветерану вручив голова Дорпрофсожу Анатолій ФУРСА.

      Вікторові Мазуренку присвячують вірші. Майже поему прочитала на святі випускниця КЕМТу Ніна ХУДОБЕЦЬ. Вінок українських пісень і романсів виконав помічник начальника галузевої служби сигналізації та зв’язку столичної магістралі Василь ШЕНДЕРЧУК. А довгих років того вечора Віктору Олександровичу побажали всі учасники свята.

Віктор ЗАДВОРНОВ, Фото Віталія НОСАЧА.

===============================================================================

Вiд  учасникiв  музичного  дiйства ...

Віктору Олександровичу та Ніні Олександрівні
Мазуренкам присвячується.


Заблудись,моя осене...Я ще такий молодий!
У червневім саду яблуневі плоди достигають.
Не спіши,за дібровами десь там спочинь і зажди,
Бо троянди цвітуть,бо надії в душі ще палають!


Запізнись,моя осене--серце ж бо ще молоде,
І коханоЇ погляд так ніжно на мене зоріє.
Хай дівчам босоногим ще літо по травах іде,
Хай симфонію щастя дощисько раптовий навіє!


На дніпровім мосту перейду я дорогу тобі,
Обернусь,посміхнусь,потону у жасміновім цвіті.
Чуєш,мила:нам радісно пташка співа на вербі.
Дай же руку і підемо знову купатися в літі!

* * * 

                                                                        Нiна  Худобець